Білими лебедями відлітають у вирій незвіданих світів молоді Захисники, земне життя яких безжально забирає ворожа російська армія. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, загублена доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших.

У російсько-українській війні Хорольська громада знову втратила свого земляка – молодого снайпера Романа Сергійовича Кратенка. Трагедія сталася 22 вересня 2023 року поблизу населеного пункту Вишневе, що у Борівській селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Солдат, стрілець 3-го відділення снайперів, взводу снайперів 44-ої окремої механізованої бригади військової частини А4723 загинув у бою при захисті Батьківщини, до останнього залишаючись вірним військовій присязі. Під час вогневого ураження молодий солдат отримав осколкові поранення, які виявилися несумісними з життям.

Прощання із полеглим Героєм сучасності відбулося 26 вересня 2023 року на площі Великого Кобзаря у м.Хорол. З жалобними промовами до рідних до багатолюдної громади звернулися міський голова Сергій Волошин, секретар міської ради Юлія Бойко, начальник відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Лубенського РТЦК та СП, майор Анатолій Крутько та командир відділення взводу снайперів 44 ОМБр, головний сержант Олег К. Заупокійну літію на площі та чин похорону на цвинтарі в с.Новоаврамівка провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець.

Роман Сергійович народився 23.03.1988 у с. Новоаврамівка на Хорольщині, але дитячі і юнацькі роки провів на західній Україні. У 1999 році разом з родиною переїхав і проживав у селі Старі Богородчани, нині це центр Старобогородчанської сільської територіальної громади Богородчанського району Івано-Франківської області. У перший клас Роман пішов ще у Новоаврамівську загальноосвітню школу, а атестат про повну середню освіту отримав у Старобогородчанській школі. Після закінчення 11 класів в 2005 році повернувся на Хорольщину і поповнив лави найкращого студенського активу Хорольського агропромислового коледжу Полтавської державної аграрної академії. У 2008 році захистив диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Обслуговування устаткування і систем газопостачання» і здобув кваліфікацію техніка газового господарства. З 2008 року проходив строкову військову службу, здобувши військово-облікову професію зв’язківця. Пройшов військовий вишкіл і підготовку спочатку в Гостомелі Київської області, а згодом – у Полтаві, на базі Полтавського вищого військового командного училища зв'язку, який нині реформовано у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації. Після демобілізації з армії фізично загартований, примітний і  статний красень зустрів кохання свого життя. У 2011 році Роман познайомився з хорольською красунею Оленою, якій запропонував свою руку і серце. У шлюбі, в якому панували справжнє кохання, взаємоповага і злагода, 10.02.2013 народився синок Дмитрик. Роман любив усю родину, а дружину і синочка обожнював і огортав своєю турботою з особливим трепетом. Як справжній взірцевий сім’янин, Роман Сергійович жив і працював на благо найрідніших. Займався бджільництвом, перетворивши улюблену справу в професійний промисел. Знав усі тонкощі і секрети видобутку меду, як досвідчений пасічник. Власними руками майстрував вулики, докладав максимум зусиль, щоб життя рідних і близьких було солодким. Роман був відповідальним, трудолюбивим майстром на всі руки. Деякий час працював на СТО, мав знання і хист до автосправи. Зареєструвався як фізична особа-підприємець і започаткував власну справу у сфері вантажних перевезень. Був ерудованим і багатогранним, ще з юності полюбляв мисливство. Це чоловіче хобі в мирному цивільному житті стало в нагоді на війні, коли через оптичний снайперський приціл влучав точно в ціль і нищив російських окупантів.   

Як тільки дізнався про повномасштабне віроломне вторгнення північного сусіда, відразу без жодних вагань прийняв для себе справжнє чоловіче рішення – захищати сім’ю і Батьківщину. Прибув у перший відділ Лубенського РТЦК та СП і в той же день, 24.02.2022, був призваний по мобілізації і вирушив на фронтовий рубіж. Користувався авторитетом і повагою у командування та бойових побратимів. Проходив навчання з вогневої підготовки за стандартами НАТО в Англії, де вражав іноземних інструкторів силою волі і мотивацією, характерною для справжніх українців – нащадків славного козацького роду.    

 «Наша доля – тільки воля!». Під таким гаслом у складі новоствореної механізованої бригади Роман Сергійович боровся із лютою путінською армадою на найгарячіших напрямках Донецької, Луганської та Харківської лінії фронту. За правду і волю віддав своє життя у розквіті сил люблячий син, чоловік, батько, брат і надійний товариш, один із кращих синів України. Розділяємо біль гіркої втрати та висловлюємо щирі співчуття: рідним батькам – Сергію Івановичу Кратенку та Ірині Володимирівні Осташко, дружині Олені Олексіївні Кратенко та синочку Дмитрику, названим батькам – Марії Ярославівні Кратенко та Роману Миколайовичу Осташку, рідним братам – Віталію Сергійовичу Кратенку та Олегу Сергійовичу Кратенку, усім близьким, друзям, односельцям та бойовим побратимам.

Він віддав ціле життя за кожного з нас і повернувся на щиті, тож наш священний обовʼязок – глибоко поважати і шанувати його бойовий подвиг, увічнити в памʼяті світлий образ справжнього мужнього Воїна. Новітньому Герою України тепер навічно 35…

Хай земля буде лебединим пухом, а небо прийме в свої обійми вистраждану в пеклі війни душу Лицаря Небесного Воїнства! Нехай Господь поселить душу новопреставленого солдата в оселю, де праведні спочивають. Ніколи не забудемо! Ніколи не пробачимо ворогам за його молодий обірваний вік!

Автор: Ірина ГРИГОРАШ