Зима радує нас не тільки новорічно-різдвяними святами, а й величезною кількістю іменинників серед довгожителів Хорола. У першому місяці року відзначила свій День народження і Євгенія Миколаївна Безносик. 9 січня 2020 року Євгенії Миколаївні виповнилося 97 років! За доброю традицією, яку започатковано виконавчим комітетом Хорольської міської ради, міський голова Сергій Волошин особисто завітав на гостину до шанованої іменинниці.
Із символічним подарунком та щирими словами від себе особисто, від депутатського корпусу і виконавчого апарату міської ради поздоровив багату на прожиті літа корінну хорольчанку. На її пронизаному зморшками благородному обличчі з’явилася щира посмішка вдячності за увагу в такий особливий день.
Сергій Михайлович із цікавістю вислухав захопливу й насичену історію життя, яку повідала мудра жінка. За 97 прожитих років є про що згадати з емоціями радості й печалі. Життєва дорога довгожительки була тернистою і переповненою випробуваннями, особливо у часи голодомору 1932-1933 років та Другої світової війни. У ранньому шкільному віці довелося працювати й допомагати батькам, випасаючи худобу. Ті страшні роки були безжальними й тяжкими для цілого покоління, які виживали як могли. Із гірким смутком згадала маму й тата, які виховали її з старшою сестрою Лідою та меншими сестрою і братом – Ніною та Олександром. Батько Микола захищав Батьківщину на лініях вогню, а після поранення німецьким снайпером у легені повернувся додому. З дуже тяжким вогнепальним ушкодженням прожив лише пів року.
У довоєнні роки була студенткою політехнічного інституту в Харкові, але після першого курсу припинила навчання. Обірвала всі плани на майбутнє безжальна війна. У поствоєнний період Євгенія Миколаївна пішла стопами батьків-педагогів. Батько був завучем, а згодом і директором у Новоаврамівській школі, а мама – вчителькою початкових класів. Так більшу частину свого життя присвятила освітянській діяльності. Більше двадцяти п’яти років вона викладала старшокласникам третьої школи зарубіжну літературу, російську та німецьку мову. До сторічного загального педагогічного стажу династії Безносиків у Хорольській ЗОШ №3 додала чимало років і її невістка Галина Безносик – у колишньому вчителька, а нині виконавча директорка Полтавського регіонального відділення Асоціації міст України.
Після окупації гітлерівською Німеччиною за віковою категорією молода Женя підпала під мобілізацію. Від вивезення на чужину нацистами і від каторжних примусових робіт порятувало заміжжя.
Свою долю поєднала з колишнім радянським воїном-військовополоненим Сергієм, з яким після війни мала четверо дітей. У сім’ї було троє синів: Валентин, Анатолій, Олександр та донька Людмила. Тяжко видихаючи, Євгенія Миколаївна засмутилася спогадами через втрату двох дітей. Доня ще малесенькою покинула цей світ, а син Толя трагічно загинув у дорослому віці в автокатастрофі. Старший син Валентин став військовим армії РФ і вже має звання полковника. Син Олександр – гордість матері й багатьом відома, шанована у нашому місті людина. Безносик Олександр Сергійович був Хорольським міським головою у період з 1992 по 1998 роки.
На сьогодні іменинниця – щаслива мама двох синів, бабуся шести внуків і прабабуся дев’яти правнуків, але ще сподівається на поповнення у родині. Усіх своїх рідних з нетерпінням чекає в гості.
Побажаємо нашій дорогій іменинниці частих відвідин жаданими гостями, доброго здоров’я, відмінного самопочуття, оптимізму та сили духу. Нехай тривалість Вашого життя, шановна Євгеніє Миколаївно, пересягне 100-річний рубіж. Божої милості Вам, поваги, любові, піклування, надійної опори й підтримки від близьких і рідних людей. Хай кожен новий день приносить радість, щастя і добро.
Автор: ІРИНА ГРИГОРАШ
