У рамках загальноукраїнського правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО», з метою інформування населення про права та способи їх захисту, Хорольське бюро правової допомоги дає роз’яснення про наступне.

Як визнати заповіт недійсним

Заповіт – це розпорядження, зроблене на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця (ст. 1233 ЦКУ).       

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦКУ), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (їх перелік наводиться нижче).

Підстави визнання заповіту недійсним

Підставами визнання недійсним заповіту є:

• складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою;
• складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення;
• при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

    Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права. Так, відповідно до ст. 1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення. Вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦКУ, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та має бути особисто підписаний заповідачем.                                                                                                  

Обов'язкова частка у спадщині

Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. До них відносяться: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (ст. 1241 ЦКУ).

Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (ст. 1235 ЦКУ).

Доказова база

Основною підставою для оспорювання заповітів в сучасній судовій практиці є порок волі та/або волевиявлення заповідача.

Доказом у цій категорії справ, для встановлення психічного стану спадкодавця на момент підписання заповіту, який би давав підстави вважати, що особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту, буде висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яку призначає суд за клопотанням однієї із сторін – учасників процесу. В окремих випадках судом також призначається почеркознавча експертиза.

Незважаючи на те, що висновок експерта не є беззаперечним доказом і повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, на практиці він відіграє вирішальну роль при встановленні судом недійсності заповіту.

Коло осіб, що мають право звернутись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним

Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.          
  Такими особами можуть бути:

• спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимог ст. 1241 ЦКУ,
• спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
• спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
• особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.

            Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача).

         Якщо Ви або Ваші знайомі зіткнулися з правовими проблемами, просимо звертатися за безоплатною правовою допомогою до Хорольського бюро правової допомоги за адресою: м. Хорол, вул. Незалежності, 78а, або за тел. (05362) 33-2-20.

В.о. начальника відділу «Хорольське бюро правової

допомоги» Лубенського місцевого центру з надання

безоплатної вторинної правової допомоги                                                      Н.Г.Тарасенко