Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко. Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко (30.04.1975 р.н.). Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
24 лютого 2022 року почався відлік нестерпного життя для кожного українця, якого доторкнулася війна. 19 листопада 2024 року виповнилося 1000 днів з початку віроломного вторгнення в Україну російських окупантів. Всі ці 1000 довгих днів і ночей для українського народу стали пеклом нелюдських випробувань, переповненого болем, муками, стражданнями, страхами, поневіряннями по світу, людськими втратами, руїнами, згарищами з потоками кривавих сліз...
У нашому місті Хоролі відбулася важлива подія – 18 жовтня 2024 року шанованому довгожителю, Миколі Петровичу Добридіну, виповнилося 90 років. Міський голова Сергій Волошин доручив почесну місію представникам міської ради привітати іменинника з ювілейним Днем народження. Миколу Петровича привітав заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Валентин Місніченко, який завітав до сивочолого ювіляра з вітальною промовою та подарунками. Люди з багатим життєвим багажем є носіями наших традицій, глибокої життєвої мудрості.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Війна – найжахливіший винахід людства. Вона вбиває, ламає людські долі, розділяє близьких людей, розкидає по світу, змушує їх залишати домівки, змінювати звичний уклад життя. Щоразу, після трагічних звісток з фронту про загибель наших Героїв-захисників, холоне в жилах кров і стискається серце від жалю. Пригнічує і жахає моторошне усвідомлення того, що ми втрачаємо назавжди і безповоротно найкращих із людей…
Берегти памʼять про Героїв, вшановувати їх та бути вдячними за непомірну жертовність ціною в життя – це наш неухильний обовʼязок. Хорольщина оплакує ще одну непоправну втрату – Героя Сергія Васильовича Голованя, який у перші дні осені 2024 року поліг смертю хоробрих за Україну в ході виконання бойового завдання на Сумщині.
Російський агресор приніс українському народові стаждання й нелюдські випробування, що досі не знав цивілізований світ і донині не усвідомив ціну непоправних неосяжних втрат. Стоголосим ехом людського болю, страхів, страждань, розпачу і мук доносяться із фрону трагічні звістки про втрату наших Героїв-захисників. Більше двох довгих років, з 30 травня 2022 року, невідомою була доля лікаря-травматолога з Хорольщини Сергія Івановича Тараненка.
У засвіти відлетіла світла душа Балюк Віри Іванівни
У понеділок, 19 серпня 2024 року, перестало битися серце людини, яка залишила після себе світлий слід доброти і людяності. Немає такої людини із тих, хто її знав, яка могла б висловити заперечення стосовно того, що Віра Іванівна – жінка рідкісної вдачі з притаманними їй мудрістю, розсудливістю, ясним розумом, тактовністю, ввічливістю, привітністю, порядністю, чесністю, відповідальністю.
Медичні працівники – гордість нашої громади і держави! Ми стали більше цінувати професію лікарів, медперсоналу середньої ланки, парамедиків, санітарів, фельдшерів та всіх тих, хто ціною надлюдський зусиль вносить свій вклад у розвиток сфери охорони здоров’я, ефективне впровадження сучасних методів діагностики та лікування хвороб. І хоч в реаліях сьогодення атмосфера урочистостей не дуже радісна, але вклад медиків у боротьбу за життя і здоров’я людей має неабияку вагу й заслуговує на увагу та шану в такий особливий день.
