Головною подією цієї вересневої пори є ювілейна річниця з Дня заснування міста Хорола. Поряд з цим ми відзначаємо і 80-ту річницю визволення Хорольщини від нацистських окупантів. З кожним роком ми все ближче наближаємося до його тисячоліття і, як вдячні нащадки, прагнемо зберегти, захистити від зовнішніх загроз, примножити й передати наступним поколінням усю нашу любов, прихильність і пошану до одного з найдавніших міст Полтавського краю.
Через збройну агресію російської армії ми порушуємо старі добрі традиції і не можемо відзначати такі важливі свята з гучними урочистостями та пишним святкуванням. Найголовніше сьогодні – це спокій і безпека мешканців та вимушено переміщених осіб Хорола, мирне небо над головами. За це ми всі в неокупному боргу перед новітніми Героями, які поклали свої життя на вівтар жертовності війни життя та тими, хто продовжує тримати лінію оборони й стримувати ворожу навалу.
Мальовниче містечко Хорол з майже тисячолітньою історією розташоване в самому серці Полтавщини. Його унікальність – у походженні з глибини віків, в різноманітності культури та багатій історії, оповитій легендами й таємничими переказами наших славних пращурів. Назву місто має від однойменної річки Хорол, що в буквальному розумінні означає «швидкий». Самобутність прадавнього Хорола живиться соками родючої землі, подихом історії, життям хорольців. Невеличке містечко України розташоване у південній частині Придніпровської низовини на березі річки Рудка, яка впадає в річку Хорол. Місто повністю зберегло свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини, тому отримало статус історичного населеного місця.
Декілька разів у своїй історії місто згорало від рук завойовників, але як фенікс, знову й знову повставало з попелу. Перші поселення тут були ще з часів Трипілля, про що свідчать знайдені артифакти доби мідно-кам'яного віку та початку бронзового віку (близько 5400 — 2750 до н. е.). Однак перша згадка про місто Хорол з’явилася у 1083 році в духовній Володимира ІІ Мономаха. Місто було справжнім форпостом русичів, тому не раз ставало свідком кривавих сутичок слов’ян. Саме з тих часів залишилися таємничі підземні ходи, якими й донині пересічена та достеменно не вивчена підземна частина міста. У різні часи ці землі входили до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, а згодом – Російської імперії. Основна символіка міста – герб із зображеними перехрещеними стрілою та мечем, а також малиновий стяг, перейшли нам у спадок із козацької доби.
Кривавою сторінкою у пам’яті хорольців закарбувалася Друга світова війна. Відразу після окупації міста, гітлерівці створили один з найбільших таборів смерті – концтабір «Хорольська яма». За різними даними, за два роки його існування тут загинуло від 55 до 91 тисячі в’язнів. Унікальні експонати різних епох, які мають велику історико-етнографічну цінність для міста, зібрані у фондах Хорольського краєзнавчого музею. Він заснований у 1917 році відомим уральським письменником, фольклористом і діалектологом Володимиром Бірюковим. Ще однією перлиною міста є Хорольський ботанічний сад, створений на базі пам’ятки природи місцевого значення «Дубовий гай» згідно з Указом Президента України від 11.12.2009 №1041.
Побутує давня чудова приказка: «У Хоролі – всього доволі». Це прислів’я було опубліковане у журналі «Основа», у липні 1861 року, діячем народної освіти, журналістом Модестом Димським і є актуальним донині. Хорол – неповторне унікальне місто, яке бачило своїми очима яскраві та трагічні сторінки історії, бачило долі багатьох людей, від князів до поетів і нових поколінь. Хоролу є про що розказати і є чим здивувати! Воно маленьке, але тихе і затишне, маленькими кроками рухається у напрямку європейського розвитку, який обрала наша воююча країна і обов’язково виборе право на мирне і гідне життя.
Щиросердно вітаю зі святом тих, хто народився і виріс у Хоролі, хто колись приїхав і залишився тут назавжди, хто пов’язав свою долю з цим містом – містом з особливим колоритом, багатими традиціями і славною історією. Дякую всім хорольцям, а особливо представникам старшого покоління, мудрим наставникам, які стали гідним прикладом безкорисного служінню малій Батьківщині та зробили своєю працею наш Хорол кращим. Вітаю також і молоде покоління, яке визначить долю нашого міста в майбутньому й покладаю великі надії на їхні старання, прагнення вершити добрі справи, великі успіхи й досягнення.
У День міста нехай кожен відчує себе його частинкою, невід’ємною складовою, представником великої родини. Закликаю об’єднатися у любові до нашого міста, працювати і жити для його добробуту й процвітання, допомагати тим, хто цього потребує. Лише від нас залежить доля Хорола, його благополуччя і щасливе майбутнє. Тож з нагоди Дня народження рідного міста від усієї душі вітаю всіх хорольців та бажаю мирного неба над головою, спокою, злагоди і незгасимої віри у добро. Міцного здоров’я усім, родинного затишку, добробуту і всіляких життєвих гараздів. Зичу всім жителям міста Божого благословення, щастя та благополуччя, а головне – мирного буття!
З повагою – міський голова Сергій ВОЛОШИН
