Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало й життя молодого Воїна, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича.

13 березня 2024 року солдат, гранатометник 3 відділення 1 взводу оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення Національної гвардії України отримав тяжкі вибухові травми та опікову хворобу. Трагедія сталася поблизу н.п.Роботине Пологівського р-ну Запорізької обл. за обставин безпосередньої участі в бойових діях. Під час виконання бойового завдання Володимир отримав опіковий шок, опік дихальних шляхів, 45% поверхні тіла обгоріло в результаті ворожого обстрілу баражуючим боєприпасом з FPV-дрону.

Мужність і відчайдушна боротьба Володимира за життя вражає. З першого етапу евакуації в Запорізьку міську лікарню він пройшов довгий і виснажливий шлях лікування від шпиталів у Дніпрі, Києві, Львові до Польщі. 02 травня 2024 року в опіковому центрі польської лікувальної установи серце Воїна-титана зупинилося. Тепер йому навічно 36 років і два дні від народження до смерті в страшних муках…

Схиляємо голови в невимовній скорботі, розділяємо біль гіркої втрати та висловлюємо щирі співчуття родині Героя: мамі – Ніні Григорівні Ковшовій, дружині – Сніжані Володимирівні Ковшовій, доні – Маринці, сестрам – Тетяні, Світлані, Людмилі та брату – Віктору (Володимир був наймолодшим), тещі – Вірі Іванівні Чорненькій, невістці та сестрі дружини – Катерині Олександрівні Ковшовій, племінникам – Владиславу, Юлії, Олександрі, Анастасії, Денису, Анастасії, Роману та Вікторії, друзям, близьким, однокласникам, односельцям, бойовим побратимам та всім, хто знав і пам’ятатиме світлий образ Героя Володимира.

Окремо поділяємо горе й підтримуємо в години чорної скорботи нашу колегу, спеціаліста фінансового управління Хорольської міської ради, рідну сестру полеглого Героя – Людмилу Виплавень.

Світлі спогади про Героя Володимира завжди будуть сильнішими за смерть. Він відчайдушно боровся за своє життя, поклавши його на вівтар жертовності кровопролитної російсько-української війни. Мужній Воїн заслужив, щоб памʼять про його подвиг жила віками і не згасала шана в серцях українського народу.

Вічна слава Герою Володимиру!

Увага: про дату і час прощання з Героєм повідомимо додатково, після доставлення тіла з Польщі.