Найкращі. Наймогутніші. Найміцніші. Саме такі чоловіки – гідні сини України стають у стрій військових формувань Збройних Сил України та Сил Оборони, аби боронити рідну землю і український народ від ворожих посягань. Війна продовжує забирати найкращих, хто без роздумів і вагань став на захист Батьківщини. Пекельним болем пронизала серця мешканців Хорольської громади трагічна звістка з фронту.

16 липня 2024 року, при виконанні бойового завдання поблизу н.п. Новоолександрівка Покровського р-ну Донецької обл., загинув наш земляк із с.Березняки, кулеметник окремого стрілецького батальйону в складі Сухопутних військ ЗСУ – Олексій Миколайович Стогній (18.06.1971 р.н.). Отець Олексій з 01.04.2024 року залишив духовну службу в Свято-Покровському храмі Кременчуцької єпархії УПЦ та став у стрій Захисників, як і його син Сергій. У розпалі літа й у розквіті сил земна місія Олексія Миколайовича, на превеликий жаль, передчасно обірвалася ворожим вогнем. У 53 річному віці його життєва свічка згасла, але навічно залишиться світла пам'ять і слава Воїна-захисника.

Немає таких слів втіхи, які б розрадили згорьовану родину. Біль втрати неможливо осягнуть, але щиро бажаємо сил, щоб пережити страшні часи туги та скорботи. Глибокі співчуття дружині – Оксані Йосипівні Стогній, сину – Сергію Олексійовичу (1997 р.н.) та доні – Ользі Олексіївні (1998 р.н.) Стогній, двоюрідним братам – Анатолію Олексійовичу Шевельову та Василю Валерійовичу Дусанському, двоюрідній сестрі – Лідії Олексіївні Зимі, племінникам, однокласникам, односельцям та мешканцям Покровськобагачанського старостинського округу, духовенству та прихожанам Свято-Покровського храму, бойовим побратимам та всім, хто сумуватиме і вічно пам’ятатиме світлої душі Людину.