Зі скорботою та молитвою на вустах українська та світова спільнота щорічно 11 квітня відзначає трагічну дату в історії людства – Міжнародний день пам’яті в’язнів концтаборів. Рівно 74 років тому цього дня американські військові звільнили один з найбільших нацистських концтаборів – Бухенвальд. Напередодні кровожерлива гітлерівська влада на чолі з рейхканцлером Німеччини Адольфом Гітлером видала цинічний наказ про знищення усіх без виключень поневолених людей, які опинилися за колючим дротом фабрики смерті. Повстання було єдиним шансом на порятунок. Обезкровлені, обезсилені, але нескорені й незламні, приречені на загибель виборювали право на життя.
Ця подія ланцюговою реакцією спровокувала хвилю масових повстань в’язнів у 18 країнах світу і стала потужною рушійною силою для їх довгоочікуваного визволення. Донеслася ця хвиля і до нашого міста, в якому на той час був розміщений горезвісний концентраційний табір для військовополонених «Хорольська яма», який існував з 20 вересня 1941 по 15 вересня 1943 року. За різними інформаційними джерелами у цьому концтаборі за неповні два роки загинуло від 91,5 до 100 тисяч людей. Це була найстрашніша фабрика смерті на ряду з Аушвіц-Біркенау біля міста Освенцима (Польща), Дахау (Німеччина), Заксенгаузен (Німеччина), Бухенвальд (Німеччина), Гузен (Австрія), Гросс-Розен (Польща), Дора-Міттельбау (Німеччина), Маутхаузен (Австрія), Штуттгоф (Польща), Майданек (Польща), Шталаг 328 (Львівське ґетто), Янівським концтабором (Львів), Сирецьким (Київ) та іншими.
У роки Другої світової війни фашистськими катами створено понад 14 тисяч концтаборів, ґетто, тюрем, таборів для військовополонених. У цих нацистських катівнях фашисти насильно утримували і знущались над мільйонами людей. Через найбільший концтабір Аушвіц (м. Освенцим) за думкою вчених-істориків пройшло близько 1,3 млн осіб, з яких 1,1 млн були знищені. Жертви Голокосту – євреї, роми та поляки представляли найбільш постраждалі групи, але дуже багато безжально замордовано і вбито в гітлерівських катівнях радянських військовополонених та представників інших національностей, серед яких були й українці.
Кількість людських жертв нацистських концтаборів, справжнього геноциду проти єврейського та слов’янського народів розгалуженим по всьому світу апаратом терору Третього рейху, справді вражає. Немислима жорстокість…
Для Хорола День визволення в’язнів нацистських концтаборів має зловісний чорний відтінок, адже «Хорольська Яма» залишилася незагоєною раною на довгі віки. Всього в Хоролі відомо шість братських могил, в одній з найбільших покоїться прах військовополонених – жертв нацистського концтабору, який знаходився на території колишнього цегельного заводу. Людські кістки ще й досі знаходяться в глинищі, у долині смерті, яка стала моторошним нагадуванням нашому і наступним поколінням про буремні роки Другої світової війни.
Напередодні цієї знакової історичної події представники виконавчого апарату міської ради, депутати міської ради та представники громадської організації «Ветеран Хорола» відвідали меморіальний комплекс національного музею історії України у Другій світовій війні у місті Києві. Поїздку організовано за ініціативи профспілки працівників Хорольської міської ради, яку очолює Тамара Захарова. З великою цікавістю та захопленням оглянули виставки, що експонуються в музеї, зокрема: «Вирване коріння», «(Не) забутий плацдарм», «Праведний шлях: українці-рятівники», «На лінії вогню». Головна експозиція Меморіалу, яка пронизана духом історичних подій часів Другої світової війни, розгорнута в 16-ти залах площею близько 5,0 тис. кв.м. і налічує 17,4 тис. оригінальних автентичних експозитів з надзвичайно цікавим інформативно-пізнавальним змістом.
Презентовані історичні реліквії, які обдумано і дуже вдало структуровані по окремих темах і різних залах, справили незгладимі враження. У загальному контексті Другої світової війни унікальний фонд національного музею був сприйнятий як безцінна скарбниця нашого народу, на долю якого припали непрості випробування у воєнні, поствоєнні роки. Експозиції постійно доповнюється і вдосконалюються, а про її актуалізацію яскравим свідченням була презентована виставка воскових фігур учасників бойових дій в зоні проведення АТО (нині ООС), шевронів, нагрудних знаків, національних прапорів різних батальйонів, різноманітних предметів з Донбасу, де й досі не вщухає війна.
Найголовніший акцент хочеться зробити саме на виставці доби ув’язнень військовополонених і мирних жителів за колючим дротом нацистських концтаборів. Експозицію влаштовано наскільки вдало з повним ефектом присутності, що в свідомості закарбувалися моторошні епізоди того часу. Холонула кров від перегляду малесеньких речей ув’язнених дітей, кайданів, смугастої форми полонених, гільйотин і конструкцій для катувань. Але найбільше шокував експонат, який на перший погляд не привертав особливої уваги, допоки не дізналися про матеріал для його виготовлення. Це були рукавички із гладенької людської шкіри, які носили німецькі фрау.
Головна експозиція Меморіалу як втілення наукової концепції не лише презентує реліквії, а й робить акцент на їхніх інформативно-пізнавальних, антропологічних та аксіологічних властивостях, дає можливість сприймати експозити як у структурі окремої теми чи залу, так і в загальному контексті Другої світової війни. Експозицію розгорнуто в 16 залах площею 5 тис. кв. м; вона налічує 17 тис. 400 експозитів, постійно доповнюється, удосконалюється та актуалізується.
Вшануймо пам'ять тих людей, які пережили страшенні муки у нацистських концтаборах, навіки залишилися безіменними в сирій землі братських могил або були спалені в полум’ї крематоріїв.
Пам’ятаймо минуле в ім’я майбутнього!
