У житті кожної матері є безліч моментів, які назавжди залишаються в серці: перше слово дитини, її перший крок, перший шкільний дзвоник, перші перемоги й самостійні рішення. За цими миттєвостями – роки щоденної турботи, безсонних ночей, переживань, підтримки та безмежної любові.
п’ятьох і більше дітей, вклавши у них не лише сили й час, а й частинку власної душі.
Відповідно до Указу Президента України від 8 травня 2026 року № 373/2026 почесне звання України «Мати-героїня» присвоєно двом жінкам із Хорольщини – Олександрі Владовій та Ірині Стовбир, які народили та виховали п’ятьох дітей.
Це високе державне визнання стало можливим, зокрема, завдяки підтримці Хорольського міського голови Сергія Волошина та депутатів Хорольської міської ради. Рішення про порушення клопотань щодо присвоєння почесного звання було прийнято рішеннями сесії Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 16 вересня 2025 року № 3426 та № 3427, на підставі подань трудових колективів.
Почесні відзнаки та квіти матерям вручили голова Лубенської районної військової адміністрації Сергій Сіряченко та секретар Хорольської міської ради Юлія Бойко. Вони щиро привітали Олександру Анатоліївну та Ірину Василівну з цією важливою подією, побажали міцного здоров’я, родинного затишку, добробуту, щасливих років поруч із дітьми та найголовнішого сьогодні – миру Україні.
Олександра Владова – медична сестра КНП «Хорольська міська лікарня». Понад 33 роки свого трудового життя вона присвятила людям, щодня даруючи їм професійну допомогу, увагу й турботу.
Та найбільша справа її життя – материнство. Олександра Анатоліївна виховала п’ятьох дітей. Кожен із них обрав власну життєву дорогу. Хтось здобуває освіту, хтось уже працює, хтось служить Україні. Серед дітей є учасник бойових дій та майбутній військовий.
Наймолодший син навчається, займається музикою, бере активну участь у житті школи. І для матері саме це – найцінніше: бачити, як її діти зростають достойними людьми, досягають своїх цілей, допомагають іншим і залишаються небайдужими до долі своєї країни.
За кожним їхнім досягненням — мамине слово підтримки, мудра порада, тривога та молитва.
Ірина Стовбир – мешканка села Запорожчине, працьовита й віддана своїй родині жінка. Її трудовий шлях розпочався ще у 1994 році. Нині вона працює помічником вихователя у дошкільному підрозділі «Казка» Тарасівської гімназії. Разом із чоловіком Ірина Василівна виховала п’ятьох дітей.
Старші сини здобули професійну освіту, один із них нині проходить військову службу. Молодші діти навчаються у Тарасівській гімназії, беруть участь у шкільному та громадському житті, долучаються до благодійних ініціатив на підтримку українських захисників.
У цій родині змалечку розуміють прості, але надзвичайно важливі речі: допомагати тим, хто поруч, підтримувати тих, кому важко, любити свою землю та цінувати родину.
І саме в цьому особлива сила материнського виховання. Адже діти не лише чують слова батьків – вони щодня бачать їхній приклад.
Десять дитячих доль – одна велика материнська любов
Почесне звання України «Мати-героїня» — це не просто нагорода за кількість вихованих дітей. Це визнання великої щоденної праці жінки, її терпіння, сили, відповідальності та безмежної любові. Це шана за ті тисячі непомітних для інших справ, із яких складається материнський подвиг.
Сьогодні, коли Україна переживає надзвичайно складні часи, особливо важливо говорити про родини, які виховують нове покоління українців. Адже саме в сім’ї формуються характер, людяність, почуття відповідальності, любов до рідного краю та готовність бути корисним своїй державі.
Олександро Анатоліївно та Ірино Василівно!
Щиро вітаємо вас із присвоєнням почесного звання України «Мати-героїня»!
Нехай ваші діти завжди будуть вашою гордістю та опорою, нехай у родинах панують любов, взаєморозуміння й достаток. Бажаємо вам міцного здоров’я, душевного тепла, радості від кожної зустрічі з дітьми та онуками, здійснення найзаповітніших мрій.
Дякуємо вам за материнський подвиг. За любов, яка виховує. За силу, яка підтримує. За родини, у яких зростає майбутнє Хорольщини та України.
Автор і фото: Крістіна СУХОРУК
