Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Разом з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе і потребує сторонньої допомоги. Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті.

У рамках проекту «Здоров’я дітям!», у зв’язку з численними проханнями медичних працівників державних реабілітаційних центрів м. Києва про допомогу тяжкохворим дітям-інвалідам, ми впровадили першочергову допомогу дітям з вадами ДЦП, ЦНС, Синдромом Дауна та Синдромом Аутизму.

У демократичному суспільстві цінність життя людини з інвалідністю є надзвичайною, особливо в моральному аспекті. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 жовтня 1992 року саме для таких людей встановлено Міжнародний день людей з інвалідністю, який щорічно 3 грудня, вже 26 років поспіль,  відзначається українською та світовою спільнотою.

Цей день привертає увагу до їх проблем, захисту гідності, прав і благополуччя, акцентує увагу на їх потреби та необхідність залучення до участі в соціальній, економічній, культурній та політичній сферах життя громад.

 Центральна районна аптека №135 Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", що по вул. Небесної Сотні 39, м. Хорол, розпочала соціальну ініціативу щодо медикаментозного обслуговування населення нашого міста. З 01.03.2017 року затверджується єдина система знижок до роздрібних цін на весь асортимент лікарських засобів та виробів медичного призначення пр відпуску за готівку з аптечної мережі ПОКП "Полтавафарм" центральної районної аптеки №135:

  Рівень цивілізованості залежить від того, наскільки суспільство відноситься до людей з обмеженими фізичними можливостями. Про цих людей ми не повинні забувати, адже вони потребують турботи, піклування, а головне – уваги і моральної підтримки. Сучасне громадське суспільство повинно повернутися обличчям до цих людей і по-максимуму зробити все можливе в напрямку вирішення проблем інвалідів задля того, щоб не згасити іскорки надії в їх очах.

    Життя кожної людини – це немов би зебра зі своїми чорними і білими полосами. І всі ми, чомусь, позитивні сторони життя недооцінюємо, а на негативних моментах зациклюємося, шукаємо винних, критикуємо всіх і все. Все, що відбувається в житті приємне, ми на мить позитивно оцінюємо і швидко про нього забуваємо. А давайте кожний з нас на мить зупинимося і подумаємо, а як живеться людям з обмеженими можливостями, одні з яких не бачать краси цього світу, інші не чують, треті не мають рук чи ніг і не можуть самостійно рухатись…