Велика визвольна війна українського народу проти російської країни-терориста триває і ситуація на фронті залишається вкрай напруженою. У цій жорстокій кровопролитній війні українці згуртувалися і стали єдиною силою потужного національного спротиву. Кожен на своєму фронті – на передовій чи то в тилу, намагається докласти максимум зусиль, щоб вигнати із рідної землі окупантів, наблизити омріяну Перемогу і відновити мир в Україні.

Пишаємося і ставимо в приклад мешканців Хорольської міської територіальної громади, які найбільш активно демонструють свою патріотичну позицію і небайдужість. Люди різного віку зі всією душею прагнуть допомогти Воїнам світла. Для прикладу – найяскравіший благородний вчинок представника громади поважного віку. Дубенко Василь Ларіонович, 1943 р.н., мешканець Вишняківського старостинського округу з перших днів війни донатив на потреби Збройних Сил України. Зі скромної пенсії виділити кошти на допомогу військовослужбовцям досить складно. Тож дідусь разом зі своєю дружиною Марією Андріївною дбайливо господарюють і з виручки від продажу власновирощеної городини чи домашньої живності періодично роблять заощадження для підтримки наших військових. Василь Ларіонович – дитина війни і досі пригадує епізоди Другої світової. Назавжди закарбувалися в пам’яті страхи і тяжкі випробування в окупації, які до цього часу відлунюють стоголосим трагічним ехом. Він пізнав на собі ті страшні лихоліття й усвідомив цінність миру. Саме тому, в тяжкі воєнні часи, які знову випали на долю України, він не залишився пасивним свідком подій. 13 січня, на Маланки (Василів вечір) доброчинець літнього віку привітав зі святками односельців і зібрав для ЗСУ кошти, які перерахував у фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим».

Щиро дякуємо Василю Ларіоновичу за таку міцну патріотичну позицію, ентузіазм та громадську ініціативність, а мешканцям села Вишняки – за щедрі пожертви українській армії. Поки є такі завзяті, щирі й дружні українці, нас не перемогти і не здолати!