У тиші, що звучала гучніше за будь-які слова, в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради відбулася подія, яку неможливо виміряти ані часом, ані звичними людськими відчуттями. Подія, де невимовний материнський біль і безмежна гордість за подвиг сина стояли поруч. Подія, що ще раз нагадала всім присутнім: свобода України має надзвичайно високу ціну – життя її найкращих синів.

У четвер, 2 липня, матері полеглого Захисника України Владислава Івановича Грищенка – Валентині Олександрівні Грищенко було вручено високі відомчі відзнаки Міністерства оборони України – «Комбатантський хрест» та нагрудний знак «Честь і пам'ять», якими її сина нагороджено посмертно.

Ця церемонія стала не просто комеморативним заходом, не офіційним актом вшанування військовослужбовця. Це був день, коли кожна хвилина мовчання промовляла голосніше за промови, коли в очах присутніх бриніли сльози, а серця стискалися від усвідомлення страшної ціни, яку українські родини платять за незалежність своєї держави.

Особливо зворушливим моментом стало вручення нагород побратимами легендарного бойового підрозділу «Азов», які особисто прибули, щоб віддати військову шану своєму побратимові. У цьому жесті було все: братерська вірність, повага до Воїна, вдячність за спільно пройдений бойовий шлях і обіцянка берегти пам'ять про того, хто до останнього подиху залишався незламним оборонцем України.

Смертельна звістка про загибель Владислава Грищенка стала важким ударом для його рідних, близьких, друзів та всієї Хорольської громади. Після дев’яти місяців болісного очікування й невідомості результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше – наш земляк загинув 12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання. Надія, яка жевріла у серцях рідних, поступилася місцем невимовному болю втрати, але пам’ять про його подвиг назавжди залишиться живою.

Владислав Іванович Грищенко народився 4 квітня 1995 року в селі Хомутець Миргородського району. З 2013 року разом із батьками та сестрою Яною проживав у селі Шишаки Хорольської громади (нині Клепачівського старостату Лубенського району). Після закінчення Хомутецької загальноосвітньої школи здобув фах технолога з переробки молочної продукції у Хомутецькому ветеринарно-зоотехнічному технікумі.

Свій шлях Захисника України Владислав розпочав зі строкової військової служби у лавах Національної гвардії України, де з травня 2015 по жовтень 2016 року сумлінно виконував службові обов’язки у складі 2-ої окремої Галицької бригади. Уже тоді проявив себе дисциплінованим, відповідальним і відданим військовій справі.

Із жовтня 2018 року він продовжив службу в зоні проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил у складі 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» Національної гвардії України. Боронив державу на найгарячіших напрямках Донеччини та Луганщини, виконуючи бойові завдання поблизу Часового Яру, Нью-Йорка та Сєвєродонецька.

З липня 2023 року старший сержант Владислав Грищенко проходив службу у складі 44-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України, де командував відділенням ударних безпілотних авіаційних комплексів. Його бойовий шлях пролягав через найнебезпечніші ділянки фронту поблизу Лимана на Донеччині та Борової на Харківщині. Також певний час він служив у складі 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, де заслужив щиру повагу побратимів і був відзначений почесним коїном як мужній, професійний, хоробрий та незламний Воїн.

За роки військової служби Владислав неодноразово заохочувався командуванням різних військових частин за особисту мужність, високий професіоналізм, бездоганну дисципліну та вагомий внесок у захист незалежності України. Свідченням його бездоганної служби стали численні грамоти, подяки та відомчі відзнаки. За особисту мужність і героїзм Указом Президента України від 23 лютого 2023 року №91/2023 Владислава Грищенка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Наказом Міністерства оборони України від 8 жовтня 2024 року він був удостоєний відомчої відзнаки «Хрест пошани» – нагороди, що вручається за виняткову відданість військовому обов’язку, вірність присязі та бездоганну службу. На жаль, цю нагороду Герой уже не встиг отримати особисто.

Він був поранений, однак, оберігаючи найдорожчих людей від тривоги, приховав це від рідних. Таким був Владислав – мужній, сильний духом, небагатослівний і відповідальний. Себе він не шкодував, бо понад усе ставив обов’язок перед Батьківщиною.

12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоспаське Бахмутського району Донецької області Владислав Іванович Грищенко зник безвісти за особливих обставин. Лише через дев’ять місяців болісного очікування після проведення порівняльно-генетичних ДНК-експертиз стало відомо, що того дня Україна втратила ще одного свого вірного Захисника. Йому назавжди залишиться двадцять дев’ять…

Посмертні нагороди не здатні повернути матері сина, а родині – найдорожчу людину. Вони є символом державної вдячності, глибокої шани та визнання жертовного подвигу українського воїна, який до останнього подиху мужньо стояв на захисті свободи й незалежності України.

Світла пам’ять про Владислава Грищенка житиме у серцях рідних, побратимів, друзів, земляків і всіх, хто знає справжню ціну свободи. Його ім’я назавжди вписане в літопис незламності українського народу, а жертовний подвиг стане дороговказом для майбутніх поколінь.

Вічна слава і світла пам’ять Герою України Владиславу! Герої не вмирають!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ