Афганістан навічно залишиться гірким спомином багаторічної війни, яка тривала 3340 днів – із 25 грудня 1979 по 15 лютого 1989 року. Слово «Афган» для багатьох стало пронизаним гірким виснажливим болем від незагоєних фізичних і душевних ран. Із року в рік 15 лютого хорольська громада разом зі всією українською спільнотою відзначає День виведення радянських військ з Афганістану. У 2020 році виповнився 31 рік відтоді, коли нарешті Радянським Союзом було поставлено крапку в політиці наведення світового порядку. 

15 лютого 1989 року став тим днем, коли вцілілі солдати отримали довгоочікувану звістку про повернення на Батьківщину з пекельної (в усіх значеннях) чужини. І лиш самим військовослужбовцям відомо, скільки кіл пекла довелося пройти та що пережити в тих нелегких умовах, де кожну мить чатувала небезпека й пряма загроза для життя.

Про реальні події того часу дуже інформативно та з долею психоемоційної напруги режисером Володимиром Бортко розкрито у художньому фільмі 1991-го року «Афганський злам». У кінострічці не лише розкрито хід громадянської війни в Афганістані за участю країни-гегемона СРСР, а деталізовано показані жахіття й наслідки війни, людський біль, втрати, зламані долі…

В історії людства було чимало війн – за територію, владу, сфери політичного впливу. На карті світу є такі держави, які понад усе дотримуються принципів добросусідства і не допускають порушення миру. Однак є й агресивно налаштовані наддержави, які намагаються контролювати й координувати світовий порядок виключно в своїх культурних, економічних, політичних  і військових інтересах. Війна в Афганістані по суті стала війною озброєнь могутніх державних титанів – США й Радянського Союзу. Наприкінці 1979 року в економічно відсталому Афганістані розгорілася громадянська війна. Президент Ісламської Республіки Хафізула Амін, з прорадянськими поглядами та орієнтацією, під загрозою втрати контролю над процесами в країні та владних повноважень звернувся до кремлівської верхівки на чолі з Генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Брежнєвим за підтримкою. Та виявлена зрада Аміна і його таємничі перемовини з США закінчилися для афганського лідера фатально. Спецпризначенці групи «Альфа» СРСР ліквідували зрадника з його оточенням у президентському палаці в Кабулі. Ця спецоперація стала відправною точкою повномасштабної агресії Радянського Союзу проти суверенного Афганістану під приводом боротьби з моджахедами (так званими «душманами»). Цікавий той факт, що перші обличчя політбюро ЦК КПРС, які прийняли доленосне рішення про збройне втручання на території Афганістану, були у похилому віці – за 70. Лідери компартійно-радянської системи, які прожили вік, не дали молодим радянським солдатам прожити в мирному цивільному житті. Державні інтереси, на жаль, переважили над людськими цінностями…

У внутрішній збройний конфлікт було втягнуто військове угрупування, яке отримало офіційну назву – Обмежений контингент радянських військ в Афганістані (ОКРВА). За повний контроль над територією Афганістану велася запекла баталія між збройними силами уряду Демократичної Республіки Афганістану з одного боку і озброєною опозицією моджахедів – з іншого. До підтримки першої ворогуючої сили залучився Радянський Союз, а до другої – США, європейські країни-члени НАТО та сусідній Пакистан.

Довгий час дата виведення військ з Афганістану була завуальованою радянською владою і в небагатьох джерелах ЗМІ поверхнево зазначалася як День закінчення збройної інтервенції до Республіки Афганістану, без жодних святкувань, урочистих заходів чи церемоній вшанування пам’яті загиблих солдат радянської армії. Після розпаду Радянського Союзу і здобуття Україною незалежності святкування виведення військ з Афганістану і вшанування пам’яті воїнів-інтернаціоналістів взяли свій початок 11 лютого 2004 року, після підписання відповідного Указу Президента України (№180/2004). Вшанування громадян, які виконували військовий обов’язок на території Ісламської Республіки Афганістан на пострадянському просторі, окрім України, відзначається 15 лютого і в Білорусі.

Цьогоріч 31-річницю виведення військ з Афганістану та День вшанування учасників бойових дій на території інших держав відзначено на Хорольщині 13-15 лютого низкою урочистих та патріотичних інформаційно-просвітницьких заходів. Серед них були тематичні заходи в Хорольських районних центральній бібліотеці та краєзнавчому музеї, урочиста церемонія покладання квітів до підніжжя пам’ятного знаку воїнам-афганцям та організований за сприянням Хорольської міської ради вогник.

У Хорольській центральній районній бібліотеці у рамках тематичного заходу «Пам'ять єднає» 14 лютого відбувся показ документальної кінострічки Дмитра Гонтаренка «Сотник. Пам’яті Героя України Олега Міхнюка». Півгодинна презентація фільму в бібліотечному вестибюлі зворушила присутніх глядачів до сліз моторошними подіями війни, спогадами про які поділився колишній радянський бойовий офіцер Ігор Курбангалієв. Герой фільму – колишній афганець, який вижив після несумісного з життям поранення, був активним учасником революції Гідності, майданівським сотником, а загинув у зоні АТО.  

Не змінюючи багаторічні традиції, братерство колишніх афганців Хорольщини зібралося зранку 15 лютого біля пам'ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам. Усього із Хорольського району було мобілізовано 69 наших земляків для участі в бойових діях у складі обмеженого контингенту радянських військ. Дякуючи Божій милості всі до одного воїни з Хорольського району повернулися додому живими. На сьогоднішній день більшість із них є членами представницького органу територіальної громади – Хорольської районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), яку очолює Наталія Вікторівна Мовсесьян. Уперше за 30 років своєї діяльності, 7 грудня 2019 року, організація була відзначена почесною нагородою обласного відділення УСВА. Ця висока нагорода знайшла своїх володарів з-поміж 20-ти територіальних представництв Полтавської області завдяки ефективній діяльності представників афганської організації, згуртованості й нерозривному братерському зв’язку. У цьому, насамперед, велика заслуга їх очільниці Наталії Вікторівни, яка об’єднала в районному осередку УСВА 63-х учасників із 106-ти учасників бойових дій на території інших держав із Хорольського району.    

Після покладання квітів міський голова запросив усіх присутніх на урочистому заході на солдатський вогник у кафе "Барву". Ту відбулося продовження святкування й урочиста церемонія нагороджень. За колегіальним рішенням представників УСВА міського голову Волошина Сергія Михайловича посвятили в почесні члени організації. Під зливи оплесків голова УСВА Наталія Вікторівна Мовсесьян вручила новопризначенцю нагрудний знак "Честь. Мужність. Пам'ять" з посвідченням до нього.

Подяками міського голови  удостоєні 10 найактивніших ветеранів війни в Афганістані: Барило Володимир Миколайович, Барило Віталій Іванович, Бєлоусов Віктор Володимирович, Гуцов Євгеній Іванович, Касян Володимир Миколайович, Котенко Анатолій Олександрович, Пікало Тарас Григорович, Пономаренко Микола Віталійович, Устименко Олександр Миколайович та Христич Юрій Володимирович.

Вклоняємося низько перед подвигом тих бійців, які гідно виконали свій військовий обов’язок, мужньо пройшли страшні випробування Афганською війною. Вічна пам'ять нашим співвітчизникам, які стали жертвами збройних протистоянь наймогутніших країн світу й зустріли свою смерть на чужині, за чужі ідеї та інтереси. Миру усім нам!

Автор: Ірина ГРИГОРАШ