Продовжуємо добру міськрадівську традицію вітань з іменинами довгожителів Хорола, яким виповнилося 90 і більше років. Сьогодні, 14 січня 2020 року, на календарі святкових дат День народження Теренько Акуліни Володимирівни. Сивочолій хорольчанці з добрим серцем і милою посмішкою виповнилося 92 роки!
Наче б то зовсім недавно, рівно два роки тому, міський голова сергій волошин доручав своїй заступниці з питань діяльності виконавчих органів ради Яні Карманській поздоровити Акуліну Володимирівну з 90-річним ювілеєм. До тітки Килини, як її називають на своїй вулиці, 14 січня мер завітав у гості особисто разом з керуючою справами (секретарем) виконавчого комітету Мариною Тарабан.
Привітали з Новим роком за старим стилем літочислення і Днем народження, які співпали і стали чудовим подвійним святом у долі мудрої жінки. Жінка зізналася, що цей день для неї особливо дорогий душі, бо на поріг її дому завжди злітаються рідна сестра Марія Пугач, племінниці Наталія і Віра. З рідними у неї склалися теплі взаємовідносини – для них вона наставниця, порадниця і старійшина роду, до якої завжди прислухаються й чекають мудрих порад.
Сильний характер, морально-вольові якості, рішучість і цілеспрямованість героїні цієї публікації забезпечили стійкий авторитет серед оточуючих. А формувалися сильні риси характеру під впливом непростих життєвих обставин. Проте ніколи не падала духом, не здавалася перед жодними життєвими труднощами, бо пережила і голод, і Другу світову війну і злиденні поствоєнні роки. Ті страшні лихоліття, а особливо голодомор 1932-1933 років і неврожайний голодний 1947 рік, пригадує героїня як самі страшні у її життєвій долі.
Акуліна Володимирівна – корінна хорольчанка. Народилася й виросла у простій робітничій багатодітній сім’ї із восьми осіб: батьки, двоє братів і троє сестер. Усе доросле життя, пліч-о-пліч, в ідилії і злагоді прожила з молодшою сестрою Марією. Обоє змолоду залишилися вдовами, тому після втрати чоловіків почали спільно вести домогосподарство. Власних дітей Бог не дав, тож із материнською любов’ю і теплом опікалась і молодшою сестрою, і племінницями з їх сімейством.
Свою трудову діяльність, будучи ще дуже юною дівчиною, розпочала у далекому 1946 році. Більшу частину свого життя пропрацювала в промартілі «Прогрес» (відома для сучасного старшого покоління як фабрика «Прогрес»). На той час професія була престижною – кравець-закрійник. А щоб отримати допуск до відповідальної роботи, керівництво промартілі відправило молоду дівчину на профкурси до міста Харкова. Підвищення професійного рівня для неї було не просто справою честі, а можливістю для досягнення вищого рівня майстерності швачки, підкоренням нового щабля зростання і самовдосконалення. Додому молода Килина діставалася пішки цілих вісім діб! Через довгу дистанцію у 250 км стиралися до крові на ногах мозолі, але ціль було досягнуто! Саме так загартовувалися в її характері витривалість, сила волі і цілеспрямованість.
Неодноразово отримувала наша шанована містянка відзнаки радянського керівництва за видатні заслуги у розвиток легкої промисловості й наполегливу працю. Колекція трудових нагород різних ступенів вражає кількістю орденів, нагрудних знаків, грамот і подяк. На заслужений відпочинок трудівниця пішла у 1983 році.
Незважаючи на свій поважний вік, іменинниця ще в силах самостійно господарювати в оселі, хоча вже почала нарікати на дефіцит енергії та втомлюваність. Усередині будинку і на прибудинковій території ідеальний взірцевий порядок. Хоч це вдається не без допомоги її помічниць, та для хорольських власників приватних домоволодінь можна сміливо ставити прикладом для наслідування.
Дорога наша Акуліно Володимирівно! Залишайтеся ще на довгі-довгі роки такою привітною, доброзичливою, усміхненою, охайною, сповненою новими господарськими ідеями та оптимізмом. Зустрічайте з радістю та сонячною посмішкою кожен світанок, насолоджуйтеся спілкуванням з рідними і близькими, будьте огорнуті їх теплом, любов’ю і турботою. Здоров’я, миру, благополуччя і добра Вам!
Автор: ІРИНА ГРИГОРАШ
