В умовах теперішньої війни на території України потрібно бути готовим до використання російським агресором різноманітних видів зброї, у тому числі і хімічної. Зарин — бойовий хімічний агент, що є нервово-паралітичною речовиною і може використовуватися російським агресором у якості хімічної зброї. Він належить до фосфоро-органічних сполук. 

Зарин — прозора, безбарвна рідина, яка в чистому вигляді не має запаху та смаку і може перетворюватися в пару (газ) і поширюватися в навколишнє середовище. Тому отруєння зарином можна розпізнати лише після появи симптомів.

Ефекти зарину проявляються через накопичення ацетилхоліну в нервових синапсах та стимуляцію М- та Н-холінорецепторів.

Мускаринові ефекти зарину: міоз, підвищене слино- та потовиділення, нудота, блювання, спазми ШКТ, брадикардія, ядуха та ін.

Нікотинові ефекти зарину: фібриляції мʼязів, параліч дихальних мʼязів, підвищення АТ.

Також характерними є клоніко-тонічні судоми, тремор, головний біль.

⠀Перша допомога при ураженні зарином:

1. Негайно покиньте місцевість, де був здійснений викид зарину.

2. Піднімайтеся якомога вище (зарин важчий за повітря).

3. Використовуйте протигаз, або ватно-марлеву маску, змочену водою.

4. У безпечному місці звільніться від одягу, на який потрапив #зарин (краще розірвіть чи розріжте).

5. При потраплянні на шкіру негайно змийте залишки речовини великою кількістю води з милом.

6. Якщо зарин потрапив в очі, 10-15хв промивайте їх проточною водою або фіз. розчином. Закрапайте очі 1% розчином атропіну.

7. Якщо проникнення було аліментарним шляхом — не потрібно викликати блювання чи вживати воду.

8. Якнайшвидше введіть антидоти.

9. При судомах — бензодіазепіни.

Антидоти до зарину:

Атропін 0.1% (блокує М-холінорецептори та та знімає мускаринові ефекти).

Оксими (пралідоксим, обідоксим). Це реактиватори ацетилхолінестерази і вони застосовуються для зняття мускаринових та нікотинових ефектів зарину обовʼязково ПІСЛЯ введення атропіну. Використовується лише один з представників оксимів.

⠀Детальне дозування антидотів та повний текст статті читайте на сайті: ingeniusua.org