Скільки б не проходило часу, відлуння дзвонів Чорнобиля завжди відгукуватимуться у наших серцях болем, скорботою і смутком.

Весна 1986 року стала для України національною трагедією. На знак подяки мужнім і героїчним нашим рятівникам, які в той час першими стали грудьми проти радіаційної стихії, хорольська громада разом з усією Україною відзначила 14 грудня 2018 року цю страшну дату в історії людства. День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС установлений на державному рівні Указом Президента України №945/2006 від 10 листопада 2006 року.

Пройшло 32 роки із того часу, як вибухнув четвертий реактор і пробили дзвони Чорнобиля, але відгомін тих подій і до сьогодні не вщухає у людських долях і в їхніх душах. Тож сьогодні громада з жалем і скорботою вшановує пам'ять загиблих учасників-ліквідаторів і доземно вклоняється усім тим, хто врятував наше життя і майбутнє наступних поколінь  від техногенної, екологічно-гуманітарної катастрофи планетарного масштабу.

Представники місцевої влади: виконувач обов’язків голови Хорольської райдержадміністрації Сергій Абрамов, голова Хорольської районної ради Віра Мартюк та її заступник Роман Гловацький, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Валентин Місніченко, а також представники трудових колективів навчальних закладів міста, підприємств, установ і організацій, молодь Хорольщини та самі ліквідатори на чолі з головою Хорольської районної організації чорнобильців та воїнів-інтернаціоналістів «Дзвони» Олександром Гуляєвим взяли участь у меморіальному заході з нагоди відзначення Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Багатолюдну колону повели ліквідатори Чорнобильської АЕС з траурним вінком. Поклали живі квіти до підніжжя Пам’ятного знаку «Учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС», на чорному граніті якого викарбувані імена 1033 героїв-рятівників Хорольщини, багатьох з яких, на превеликий жаль, вже немає з нами.

Віддали данину пам’яті загиблим внаслідок техногенної катастрофи хвилиною мовчання. Для тих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Хорольського району, які мали змогу прийти цього дня на меморіальний захід, міська рада організувала вогник, щоб пом’янути тих рятівників, які пішли в незвідані світи й дали можливість жити мільйонам людей.

30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня 1986 року в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд. Саме цю дату на державному рівні визначено як День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

14 грудня стало для ліквідаторів своєрідним символом перемоги над розбурханою стихією некерованої  ядерної реакції, над страшним невидимим ворогом ‒ потужним ядерним випромінюванням.

Ідея Дня ліквідатора полягає в тому, щоб ще раз нагадати суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, щоб ми не забували про тих, хто позбувся самого найдорожчого ‒ життя, та тих, хто втратив здоров’я і страждає від наслідків опромінення донині. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили для нас.

Ця аварія має світовий вимір, вона змусила людство зрозуміти, що подібні катастрофи можуть повторитися будь-де на нашій планеті і в будь-який час.

Згадаймо, як усе відбувалося на Поліссі ‒ одному з найчарівніших куточків нашої України. На Чорнобильській атомній станції працювало 25 тисяч енергетиків, хіміків, будівельників та робітників і службовців інших професій. У ту трагічну ніч, коли о першій годині 23 хвилини 50 секунд 26 квітня 1986 року сталася аварія, на волю вирвався страшний атомний звір, вибухом підняв плити хімічного захисту реактора товщиною 3 метри, вагою 2700 тон, пошкодив дах та стіни центрального залу атомної станції. У повітря полетіли гарячий графіт і паливо. Почалася пожежа, у пекельному полум’ї плавився метал. Радіоактивний попіл накрив територію України, Білорусії, Росії та країн Європи.

На другий день після аварії на атомній станції було прийнято рішення про евакуацію людей із зони радіоактивного зараження. 50 тисяч жителів за дві години без паніки покинули свої помешкання, все своє майно та частинку свого життя. Навряд чи хто з них, поспіхом залишаючи своє житло, усвідомлював, що покидає рідний край назавжди. 27 квітня життя в місті Прип'яті зупинилося…

Внаслідок катастрофи прямого радіаційного ураження зазнала дванадцята частина території України, забруднено 500 населених пунктів, де постраждали 3,2 млн. осіб, серед яких понад 1 млн. – це діти. Небезпечний рівень радіоактивного забруднення спостерігається на площі понад 53,4 тис. квадратних метрів. Евакуйовані 116 тис. осіб із 76 населених пунктів. У ліквідації наслідків катастрофи брало участь більше 600 тисяч чоловік і більше 1 мільйона було залучено до робіт у 30-кілометровій зоні.

Вічна пам'ять загиблим ліквідаторам Хорольщини, а тим, які дякувати Богу, і сьогодні живуть попри всі випробування долі – безмежна шана і доземний уклін. Бажаю всім живим ліквідаторам міцного здоров'я, довгих років життя, достатку, щастя, родинного благополуччя й мирного неба.

Вічна слава і світла пам'ять тим людям, життя яких передчасно обірвала Чорнобильська трагедія.