Є трагедії, від яких холоне кров. Є біль, якому немає виміру. Є злочини, яким немає і ніколи не буде прощення. 7 жовтня, у день народження кремлівського диктатора, російська армія знову принесла на українську землю смерть, руйнування і невимовне людське горе. Київ, Кременчук, Прилуки… Географія російського терору розширюється, залишаючи по собі понівечені міста, зруйновані людські долі, осиротілі родини та дитячі іграшки серед уламків колись затишних осель.
Там, де ще вчора вирувало життя, лунав дитячий сміх, будувалися плани на майбутнє, сьогодні – руїни, попіл і моторошна тиша. Тиша, яку розривають відчайдушні крики рідних, сирени рятувальників і невимовний біль утрати.
Неможливо змиритися з таким нелюдським звірством. Неможливо звикнути до війни, до щоденного страху за життя найдорожчих, до думки, що наступний світанок для когось може так і не настати. Неможливо знайти виправдання злочинам проти мирного населення, проти беззахисних дітей, проти самого права людини на життя.
8 жовтня Хорольська міська територіальна громада схиляє голови в глибокій жалобі за невинно вбитими жертвами російської агресії. Висловлюємо найщиріші співчуття родинам загиблих. Жодні слова не здатні загоїти рани від непоправних утрат, повернути найдорожчих чи втамувати материнське горе. Ми розділяємо ваш біль. Сумуємо разом із вами. Молимося за упокій душ загиблих і якнайшвидше одужання постраждалих.
Особлива вдячність рятувальникам 20-ї Державної пожежно-рятувальної частини (м. Хорол) 2-го Державного пожежно-рятувального загону (м. Кременчук) Головного управління ДСНС України у Полтавській області. До аварійно-рятувальних робіт у м.Кременчук залучено караул у складі:
- начальника караулу, капітана служби цивільного захисту ВЛАДИСЛАВА ХОЛОШІ;
- водія, головного майстра-сержанта служби цивільного захисту СЕРГІЯ МАКСИМЕНКА;
- командира відділення, головного майстра-сержанта служби цивільного захисту ВІТАЛІЯ КОСТЕНКА;
- пожежного-рятувальника, рядового служби цивільного захисту РУСЛАНА ДРИПАНА.
Дякуємо за мужність, самовідданість і надлюдські зусилля під час проведення роботи на зруйнованих об’єктах. За кожну годину виснажливої праці серед уламків, за кожну спробу врятувати людське життя, за стійкість перед обличчям невимовних трагедій.
Ми прагнемо справедливості й невідворотного покарання для всіх винних у цих злочинах. За кожне обірване життя. За кожну дитину, яка більше ніколи не обійме своїх батьків. За кожен зруйнований дім. За кожну сльозу українського народу. Світ не має права звикнути до нашого горя. Людство не має права мовчати перед обличчям такого зла!
Світла й вічна пам’ять невинно убієнним. Щирі співчуття згорьованим родинам.
Хорольщина сумує. Україна пам’ятає. Зло має бути покаране.
