Обговорення проєктів рішень
     
     
     

Полтавська ОВА

Сайт Президента України

Полтавський обласний центр зайнятості

Безоплатна правова допомога

Всеукраїнська асоціація ОТГ

Відкритий бюджет

хорол вересня корпусу міста стрілецької дивізії полку хоролі місто гвардійського механізованого визволено визволення напрямку армії корпуса миргород противника миргородської стрі
Хто визволяв наше місто
2015-05-08

Коли, хто і як визволяв Хорол

Козлов Андрій Володимирович,

учитель  історії і географії, вищої

кваліфікаційної категорії

Хорольської спеціалізованої

школи І-ІІІ ступенів №1, м. Хорол,

Хорольський район Полтавської

області

 

В історії нашого міста є дати, які ніколи не забуваються внаслідок своєї значущості, не стираються з пам’яті вдячних нащадків. Однією з таких вікопомних дат для Хорола є 19-21 вересня – день визволення міста від німецько-фашистських  загарбників.

За  повідомленнями радянського Інформбюро Хорол було визволено  19 вересня 1943 року.[4] Про це також свідчить документальна книга «Полтавщина в роки Великої Вітчизняної війни…» [3 c. 272]

Як відомо, наприкінці серпня 1943 року ряд фронтів Південно-західного напрямку перейшли в наступ. Головні сили Воронезького фронту, а саме: 47-ма і 52-а армії вели бойові дії на Полтавщині.

Хорол був важливим для фашистів, оскільки був центром гебіту, до якого входили Хорольський, Покровськобагачанський, Семенівський і Оболонянський райони, стояв на перехресті важливих шосейних шляхів, мав залізничну станцію і в ньому знаходилися два табори смерті (Дулаг №160 «Хорольська яма» і Дулаг №135 (на території середньої школи №2).

Вранці 19 вересня 1943 року спільними силами 7 та 8 гвардійських механізованих бригад і 3-го гвардійського механізованого корпусу 47-ї армії та 1831 самохідного артилерійського полку під командуванням полковника Михайла Йосиповича Радіонова, генерал-майора Данила Микитовича Бєлого та підполковника Андрія Кириловича Куликова місто було звільнено від ворога.[4] Визволивши центр міста Хорол і повідомивши про це командування, наступаючі частини одержали наказ змінити напрям свого удару в напрямку на Лубни і Канів. А.М. Самсонов, описуючи бойовий шлях 3-го гвардійського механізованого корпусу в книзі «От Волги до Балтики: Очерк истории 3-го гвардейского механизированного корпуса 1942-1945 гг» відмічає, що передовий загін 7-ї гвардійської механізованої бригади ранком 19 вересня  увірвався на південну окраїну міста Хорол, зав’язав вуличні бої. Спільними зусиллями 7-ї і 8-ї бригад  корпусу м. Хорол  було взяте ранком 19 вересня 1943 року. [5. С. 162-163] Командир корпусу генерал-майор Обухов В.Т. встиг доповісти про взяття м. Хорол і 20 вересня 1943 року Наказом Верховного Головнокомандуючого була оголошена подяка 3-му гвардійському механізованому корпусу.

Гарнізону в Хоролі не залишили і німці, скориставшись моментом повернулися до міста, яке було центром гебіту, щоб вивезти награбоване, знищити військовополонених, які залишилися живими і спалити місто. Цим вони і займалися протягом 19-20 вересня.

Вдруге Хорол було визволено військами 78 стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора Георгія Олександровича Латишева. Наступ 373-ї Миргородської стрілецької дивізії в напрямку Миргород – Хорол – Семенівка – Золотоноша – Черкаси розпочався після короткочасного відпочинку  у звільненому від гітлерівців Миргороді (18.09.1943р.). [ 2. C.8.].

При визволенні Хорольщини кровопролитні бої відбулися поблизу сіл Хохулі та Вишняки. В запеклому бою біля села Хохулі 20 вересня 1943 року  героїчно відбивали атаки противника авангардний батальйон майора Бурмистрова та батальйон майора Коваля 1237-го стрілецького полку, 373-ї  Миргородської стрілецької дивізії. В цих боях противник втратив 3 танки, 1 самохідну гармату і до 100 чоловік убитими.

Як згадував уродженець с. Вишняки Соловей Іван Омелянович, який у вересні 1943 року проходив службу в 568 армійському гарматному  артилерійському полку 52-ї армії на посаді заступника командира полку по політичній частині: «Мне особенно памятен бой у села Вишняки – перекрёсток дорог Полтава – Миргород. После неудавшегося прорыва обороны немцев у перекрёстка дорог, было подбито три наших танка, полку была поставлена задача подавить огневые средства противника. Эту задачу полк выполнил. Путь в сторону Полтавы, где ещё шли бои и на Хорол  был открыт».[ 6]

Безпосередньо боїв за визволення Хорола не велося, оскільки окупанти, вчинивши свою чорну справу з міста втекли, залишивши згарища.

Як згадував  Бондаренко Микола Спиридонович, начальник артилерії 373-ї стрілецької дивізії: «С утра 21 сентября 1943 года командир 78 стрелкового корпуса приказал 373 стрелецкой дивизии продолжить преследование противника и утром 21 сентября дивизия освободила г. Хорол и железнодорожную станцию и вышла на рубеж: Кутуржиха, Петракеевка, Хвощивка к исходу дня».[1]

Визволені були і 196 в'язнів хорольських таборів смерті. Конвой під командуванням ката-фашиста Цудека вивів колону в’язнів, щоб розстріляти їх  в яру Середнє. По дорозі група відважних розвідників, яку очолював старший сержант Козлов В.А., відбила у ворога полонених.[7] 21 вересня 1943 року, в першій половині дня, полковник Обиденний Григорій Іванович, заступник командира  373-ї стрілецької дивізії провів у Хоролі мітинг, присвячений визволенню міста.

Очевидно, що Хорол визволяли двічі. Перший раз 19 вересня 1943 року  воїнами 3-го гвардійського механізованого корпусу генерал-майора Обухова В.Т., які увійшовши в Хорол, одержали наказ повернути на Березняки, і не маючи сил піхоти не закріпилися в Хоролі, не залишивши ніякого гарнізону.

Німці, побачивши, що в Хоролі (центрі гебіту) нікого не має повернулися, щоб забрати військовополонених, які залишилися живими і спалити місто, чим вони і займалися протягом 20 вересня.

Вдруге Хорол було визволено 21 вересня 1943 року військами 373-ї Миргородської стрілецької дивізії 78 стрілецького корпусу, командир генерал-майор Латишев Георгій Олександрович.

Такі випадки, коли населені пункти визволялися двічі були непоодинокими, але про таке в офіційних документах не згадувалося, боячись гніву Верховного Головнокомандуючого Сталіна Й.В.

На підступах до Хоролу та в боях за його визволення полягли смертю хоробрих понад 200 радянських воїнів. Їх імена увічнені в граніті на братських могилах.

Подвиг визволителів міста і району ніколи не зітреться в пам’яті вдячних хорольців.

 

 

Література

1. Бондаренко М. Так визволялася Хорольщина. //Колгоспна правда. – 9 травня 1966 року.

2. Козлов В.И., Назаретский В.Е., Замолуев В.В. Миргородская, трижды краснознаменная. Очерки о боевом пути  373 Миргородской  Краснознаменной  орденов Суворова и Кутузова стрелковой дивизии и о подвигах Героев Советского Союза этого соединения. – Миргород, 1990. – 34 с.

3. Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941 – 1945. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1977. – 275 с.

4. //Радянська Хорольщина, 23 вересня 1943 року.

5. Самсонов А.М. «От Волги до Балтики». Очерк истории 3-го гвардейского механизированного корпуса 1942-1945гг. – М.: Наука, 1973. – 529 с.

6. Хорольський районний краєзнавчий музей. Спогади  Соловей І.О. Інв. № 48.

7. Шкиль В. Трагедія «Хорольської ями» не повинна повторитися. //Колгоспна правда, 19 вересня 1978 року. 

Оголошення
     
Увага! Повідомлення про результати конкурсу!

14 березня 2024 року відбулося ІІ засідання конкурсної комісії на заміщення посади керівника Мусіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області

     
     
Увага! Оголошення!

Результати конкурсного відбору субєктів оціночної діяльності для здійсненняоцінки об'єктів оренди

     
Архів оголошень
ХОРОЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА ЛУБЕНСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
  Адреса: 37800, м.Хорол, вул.1 Травня, №4 тел./факс: (05362)33-3-44 (гаряча лінія) E-mail: [email protected]