Сонячні дні квітучого травня затьмарила трагічна звістка для Хорольського краю. Не встигли висохнути сльози гіркої втрати, що окропили центральну площу Хорола під час прощання 10 травня із загиблими захисниками Юрієм Гапулою та Дмитром Рябичем, як настала пора прощання ще з одним воїном – Максимом Чугаєм.
11 травня 2022 року стало ще однією тяжкою траурною датою для всієї Хорольщини. Велелюдна громада зібралася навічно попрощатися із загиблим бійцем, який захищав Україну, нашу рідну землю і кожного з нас від російського агресора. Місцеві мешканці, представники міської і районної влади, військовослужбовці, духовенство, однокласники, рідні та близькі провели в останню путь до Небесного легіону Героїв України ще одного земляка, відважного воїна світла – молоду, енергійну, життєрадісну й світлу людину. Молоде покоління з відчутно щирим співчуттям прониклося горем втрати свого ровесника. Подвиг Максима став для них символічно значимим і безцінним, адже на алтар жертовності покладене його молоде життя.
Прощальні слова із вдячністю за подвиг адресували посмертно бійцю на траурному церемоніалі голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко, виконуюча повноваження міського голови, секретар Хорольської міської ради Юлія Бойко та начальник першого відділення Лубенського районного ТЦК та СП Дмитро Чернець. Протоієрей Петро-Павлівського храму Полтавської єпархії Православної Церкви України Василь Ліпший провів панахиду за упокоєння душі Максима. Траурні мелодії духового оркестру та салют почесної військової варти стали прощальним гучним супроводом на честь загиблого Героя.
Життя молодого бійця, мов свічка, згасло на 24 році. Але світло цієї свічки буде даниною пам'яті загиблому Максиму, який заради торжества справедливості й мирного життя українського народу на рідній землі пожертвував собою.
Відважне серце військовослужбовця, механіка-водія 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців солдата Максима зупинилося 28 квітня 2022 року. Унаслідок мінометного обстрілу біля села Новоселівка Друга Ясинуватського району Донецької області воїн-захисник отримав тяжке поранення, несумісне з життям. Лікарі військового госпіталю в Дніпрі боролися за його життя, але дива, на жаль, не трапилося…
Свого часу, в роки проведення антитерористичної операції на Донбасі, Максим служив із загиблим земляком Андрієм Корною в легендарному полку «Азов». Тепер могилки друзів будуть поруч на центральному міському кладовищі…
Життя українського захисника було надто коротким, але він встиг залишити добрий слід своїми хоробрими й мужніми вчинками, рішучістю й стійкою патріотичною позицією. Народився Максим у місті Хоролі 28 грудня 1998 року. Закінчив Хорольську спеціалізовану загальноосвітню школу №1. Після отримання базової середньої освіти навчався у Полтавському державному політехнічному коледжі за спеціальністю «Ремонт комп’ютерної техніки». Через чотири роки після початку збройного конфлікту російської федерації на сході України він без вагань підписав контракт для проходження військової служби в зоні АТО/ООС. 28 лютого 2018 року він вперше потрапив на лінію фронту, а 28 лютого 2021 року закінчився строк військової служби за контрактом. У першому відділі Лубенського районного ТЦК та СП підтвердили 7-разову ротацію бійця.
Довгих три роки міцний духом і тілом солдат ЗСУ воював на східних рубежах нашої держави. Перерву зробив лише на один рік. Працював у містобудівній компанії міста Запоріжжя. Саме там його застала звістка про початок повномасштабного вторгнення росії на територію України і вже 26 лютого він опинився у лавах місцевої територіальної оборони. Невдовзі був призваний на фронт й закріплений за військовим формування механізованих військ ЗСУ. А вже 28 квітня, у його фатальну дату, сталася непоправна трагедія.
Без люблячого сина залишилася мама – Ірина Анатоліївна Чугай, без уважного й турботливого внука – дідусь Анатолій Іванович та бабуся Ніна Федорівна Гнойові. Щирі співчуття рідним і близьким з приводу тяжкої непоправної втрати.
Ніколи не пробачимо за молоде загублене життя. Не долюбив, не встиг залишити після себе слід на цій Землі, не натішився ненародженими дітьми…
Нехай земля буде пухом. Спочивай з миром, наш славний Герою!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
