20 листопада цього року відзначається 32-а річниця прийняття Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини. Це перший і основний правовий документ, який отримав найбільш широке міжнародне визнання серед усіх документів з прав людини, і визначає весь спектр прав дитини.
У 54 статтях Конвенції викладені права, якими володіє кожна дитина у віці до 18 років і які необхідно поважати й захищати. В Україні Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини була ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності 27 вересня 1991 року.
Кожна дитина повинна знати, що всі рівні перед законом та суспільством, а тому будь-які прояви порушення прав відносно неї не повинні бути приховані, незалежно, з чийого боку вони надходять: батьків, вихователів чи навіть однокласників.
Діти мають право на повагу до приватного життя, у тому числі на таємницю листування, телефонних розмов чи особистої сторінки у соцмережах.
Дитина має право спілкуватися з обома батьками, якщо вони розлучені, за винятком тих випадків, коли це суперечить її інтересам. Більше того, серед основних прав дитини – право на належне утримання. Відповідний обов’язок батьків випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання. І розірвання шлюбу між подружжям не звільняє батьків від обов’язку матеріально утримувати своїх дітей.
На сьогоднішній день міжнародні договори, учасницею яких є Україна, дозволяють вирішувати питання, пов’язані із здійсненням батьківських прав і виконанням обов’язків як матеріального, так і нематеріального характеру, незалежно від громадянства і місця проживання батьків і дітей.
В Україні основні підходи до осмислення й реалізації прав дітей, визначених міжнародним та вітчизняним законодавством, протягом останнього часу істотно змінилися. Це пов’язано з посиленням уваги з боку держави до інтересів дітей, удосконаленням механізму контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері охорони дитинства, розвитком інституцій соціально-правового захисту дітей та багатьма іншими факторами.
Автор: Наталія ГАВРИЛЕНКО