Людей, народжених під незвичайним і суперечливим знаком зодіаку Водолія, дуже багато. Всі ці люди різні за віком, професією, родом захоплень і занять, але справді їх об’єднують особливі риси характеру – працелюбність, цілеспрямованість, наполегливість і прагнення до лідерства. Серед таких є багатьом відома й шанована хорольчанка Олександра Семенівна Нечитайло. 19 лютого 2020 року цій чарівній мудрій жінці, ветерану Хорольської районної спілки споживчих товариств виповнилося 80 років!
Міський голова Сергій Волошин завітав особисто до ювілярки, щоб привітати з такою поважною датою. Олександра Семенівна поділилася спогадами про свою життєву долю, починаючи від народження, навчання і закінчуючи роками заслуженого відпочинку після трудових здобутків. Народилася маленька Шура по факту не 19, а 13 лютого 1940 року. Кліматичні умови на той час були значно суворіші і зими були морозні й сніжні. Подекуди заметілі були настільки сильними, що вибратися з домівок було неможливо. Так трапилося і в день народження героїні цієї публікації. Коли у мами почалися перейми, вона не могла дістатися до лікарні з відірваного від цивілізації села Степанівки Великобагачанського району через непогоду й снігові замети. Народила дівчинку самостійно, без присутності акушерки. Після пологів новонароджена мала ознаки асфіксії і виникла серйозна загроза для життя. Але ангел-охоронець у дівчинки був сильним і їй судилося вижити. Так склалося, що офіційний запис про народження датовано не 13, а 19 лютого.
Життя у нашої іменинниці було нелегким, бо воєнні роки внесли свої корективи. Окрім Шури у сім’ї виховувалися ще її троє братиків, один з яких помер через запалення легень від переохолодження. Тата у вересні 1941 року забрали на фронт захищати Батьківщину від німецьких окупантів, а через два роки потому, у грудні 1943 року, прийшла страшна звістка про його героїчну загибель. На плечі мами звалився важкий тягар непосильних робочих буднів від зорі до зорі, щоб прогодувати дітей. І їй все вдалося – усіх своїх трьох дітей вона гідно виховала, поставила на ноги й дала вищу освіту. Старший брат Василь Семенович успішно проторував свій тернистий життєвий шлях у військовій галузі, дослужившись до військового звання генерала-майора радянської армії.
Наша ювілярка знайшла своє призвання у торгівельній сфері. Після закінчення семирічки вступила до Одеського технікуму радянської торгівлі, а згодом там же, у сонячній Одесі, одержала й диплом спеціаліста після закінчення з відзнакою заочного відділення філії Донецького інституту радянської торгівлі (нині це Донецький державний комерційний університет).
Після здобуття вищої освіти повернулася на свою малу Батьківщину у мальовничий Великобагачанський район, знайшла своє кохання – Михайла Петровича Нечитайла, вийшла заміж, народила доньку Лідію та сина Михайла. На постійне місце проживання молода подружня пара переїхала до Хоролу в 1964 році. У 24-річному віці молода спеціалістка розпочала свою трудову кар’єру в райспоживспілці, де переважну більшість часу обіймала керівну посаду завідувачки торгівельним відділом.
Після втрати чоловіка і влаштування долі дітей у далекій Москві жінці зараз одиноко. Але вона тримає тісний зв'язок через інтернет-мережу з донькою, сином і трьома внучками, яких безмежно любить і чекає в гості.
Професійними досягненнями своїх дітей Олександра Семенівна зі скромністю, але щиро пишається, і не дарма. Донька Лідія стала акушером-гінекологом, а син працює менеджером у комерційній московській фірмі. Дві внучки також за покликом серця пішли по медичній стежині мами Ліди.
Шановна Олександро Семенівно! Прийміть щирі вітання з нагоди вашого 80-річного ювілею від міського голови, депутатського корпусу, виконавчого апарату міської ради та всієї хорольської громади. Сьогодні Ви гідні найкращих, найтепліших і найвеличніших слів, тому що ці роки прожили з відкритою душею і чуйним жіночим серцем. Здоров’я Вам міцного на довгі й щасливі роки життя, радості на душі, добра й тепла від рідних і близьких. І нехай, неначе в добрій казці, збудуться усі Ваші мрії і бажання!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
