Є подвиги, що не знають забуття. Є імена, які назавжди вписані золотими літерами в новітню історію боротьби України за свободу. Герої не вмирають – вони стають незгасними дороговказами для майбутніх поколінь, а їхня жертовність перетворюється на моральний фундамент нашої державності.

У вівторок, 28 липня 2026 року, в адмінприміщенні Хорольської міської ради відбулася урочиста церемонія вручення високих державних нагород родинам полеглих Захисників України – мужніх воїнів 71-ї окремої аеромобільної бригади (колишньої єгерської бригади) Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Цей день став ще одним болісним нагадуванням про високу ціну, яку український народ платить за право жити на своїй землі під синьо-жовтим прапором.

Відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2026 року №317/2026 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність та самовідданість, виявлені під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України, а також вірність військовій присязі, орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено молодшого сержанта Василя Юрійовича Великоіваненка та солдата Володимира Сергійовича Барвінка.

У церемонії нагородження бойовими орденами та посвідченнями до них взяли участь начальник Лубенської районної військової адміністрації Сергій Сіряченко, Хорольський міський голова Сергій Волошин, а також представники першого відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – начальник, майор Олексій Пізніченко та штаб-сержант 3 категорії відділу цивільно-військового співробітництва, головний сержант Юрій Іщенко.

Життя молодшого сержанта Василя Великоіваненка, який народився 28 червня 1987 року, обірвалося 16 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бурлацьке Волноваського району Донецької області. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, боронив українську землю, майбутнє своїх дітей і всього українського народу. Державну нагороду, що відтепер стане безцінною родинною реліквією, вручено його доньці – Алісі Василівні Левченко.

Солдат Володимир Барвінко, який народився 11 вересня 1989 року, загинув 28 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області. Він віддав найдорожче – власне життя за свободу України, за мирне майбутнє прийдешніх поколінь, за право кожного українця жити у незалежній державі. Орден «За мужність» ІІІ ступеня передано матері полеглого Воїна – Тамілі Володимирівні Барвінко.

Жодна державна нагорода не здатна повернути найдорожчих людей до родини. Проте кожен орден, вручений посмертно, є свідченням безмежної вдячності Хорольської громади, Української держави своїм Захисникам, які стали на шляху російської навали і до останнього подиху залишалися незламними. Це символ незгасної пам'яті, визнання їхнього подвигу та вічної шани від усього українського народу.

Схиляємо голови перед світлою пам'яттю Героїв Десантно-штурмових військ – Василя Великоіваненка та Володимира Барвінка. Їхня відвага, незламність і жертовність назавжди залишаться у серцях вдячних українців, а їхні імена житимуть у віках як символ честі, доблесті та безмежної любові до України.

Вічна пам'ять і слава Героям! Честь і шана Захисникам України! Назавжди в строю. Назавжди з честю.

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ