Життя кожної людини – це немов би зебра зі своїми чорними і білими полосами. І всі ми, чомусь, позитивні сторони життя недооцінюємо, а на негативних моментах зациклюємося, шукаємо винних, критикуємо всіх і все. Все, що відбувається в житті приємне, ми на мить позитивно оцінюємо і швидко про нього забуваємо. А давайте кожний з нас на мить зупинимося і подумаємо, а як живеться людям з обмеженими можливостями, одні з яких не бачать краси цього світу, інші не чують, треті не мають рук чи ніг і не можуть самостійно рухатись…

На долю цих людей випали не легкі випробування і часто ми всі  за буденними проблемами не замислюємося над непростою долею людей з вадами здоров’я. Але ця категорія людей, на відміну від нас, здорових, живе, не втрачає віри і оптимізму, цінує і насолоджується кожним приємним моментом у житті. І саме тільки ми з Вами, здорові люди, повинні потурбуватися про них. Хто, як не ми, подаруємо їм приємні хвилини відпочинку чи спілкування?

За ініціативою президії Громадської ради ветеранів міста, за активної участі, небайдужої до чужого горя жінки, Шемшур Раїси Астіївни, при підтримці Територіального центру по обслуговуваннюодиноких пристарілих громадян, які забезпечили підвезення інвалідів, нещодавно на території Ботанічного саду відбулася зустріч – відпочинок людей з обмеженими можливостями. Їх привітно зустріла працівник Ботанічного саду Черняк Таїсія Василівна, провела їм екскурсію по території цього заповідника. На свіжому повітрі перший раз відбулася такийвідпочинок. Не багато зібралось такої категорії людей, на що є і об’єктивні і суб’єктивні причини: хтось захворів, іншого не змогли підвезти, а хтось може і не знав про цейзахід. Але всі ті, що були на відпочинку із задоволенням спілкувались, насолоджувались красою зелених насаджень і на повні груди дихали свіжим повітрям і слухали спів пташок, які немовби раділи їх присутності на території Ботанічного саду. Приємно було бачити усміхнені обличчя людей, які може не завжди мають можливість побувати на свіжому повітрі, а головне вони вміють цінувати проявлену до них увагу зі сторони всіх небайдужих людей.

З гостинцями і добрими словами до них завітав міський голова Сергій Михайлович Волошин. Він відверто говорив про те, що влада міста не все зробила для того, щоб життя людей з обмеженими можливостями було комфортнішим, але він особисто, як міський голова, депутатський корпус міської ради, новостворена громадська рада ветеранів міста буде об’єднувати свої зусилля для вирішення проблемтих людей, які найбільш цього потребують, а головне не мають можливості вирішувати всі життєві негаразди за станом свого здоров’я. Сергій Михайлович щиро подякував усім організаторам заходу і всім людям, хто опікується інвалідами.„Адже надання їм щоденної підтримки й допомоги – реальний вияв милосердя, людяності та любові до ближнього,“ – сказав міський голова.

Час злітає швидко, всі відпочили, поспілкувались зі своїми однодумцями, а я як автор цієї статті ще і ще раз переконалася в тім, що будь-яка добра справа не завжди вимагає коштів, часу і особливої уваги. Головне, щоб ми всі, поки живемо, не були байдужими до тих, хто потребує нашої уваги і не чекали за добрі поступки нагород і похвали.

І оці віршовані рядки на російській мові є підтвердженням цього:

По миру всемумиллионы людей

Живут обособленной жизнью своей,

Они инвалиды и им не легко,

Они держат страданья внутри глубоко.

Хоть в этом и нет нашей с Вами вины,

Но мы им помочь непременно должны,

Облегчить страдания, поговорить,

Порой, может быть, пошутить, подбодрить,

Пусть люди немного счастливее будут,

На миг о страданиях и болях забудут.

Автор статті: Галина Козлова – голова президії Громадської ради ветеранів при виконавчому комітеті Хорольської міської ради.

ПРИМІТКА: Під час цієї зустрічі жінка поважного віку Бахмет Ніна Власівна, яка опікується донькою інвалідом, висловила щирі слова вдячності міському голові Волошину С.М. за виділені кошти на придбання апарату для вимірювання тиску донці – інваліду.