Для українського народу 9 березня – символічно значима дата, адже цього дня народився геній багатьох поколінь і віків, легендарна постать з феноменальними талантами та здібностями, істинний українець, який прославив наш народ на весь світ. Цього дня 1814 року в с. Моринці Київської губернії на світ з’явився видатний український письменник, основоположник української мови, великий митець слова – поет і прозаїк, художник, фольклорист, драматург, перекладач,  політичний і громадський діяч, філософ, людина універсальних багатогранних обдарувань, Апостол правди і сподвижник справедливості – Тарас Григорович Шевченко.

Для всіх нас уже давно стало відомим одкровення того, що багато слів славного сина України стали пророчими. Шевченко був генієм, який залишив нам у спадок не лише свої вірші та картини, а й безліч пророцтв, які сьогодні дуже тісно переплітаються із українським сьогоденням, буремними подіями ХХІ століття. Ось кілька прикладів таких його пророцтв, які збулися й припали саме на долю нашого покоління: «Нема на світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину шукати доброго добра», «Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго, довго кров степами текла, червоніла», «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де люде наша слава, слава України!».

Сьогодні ми віддаємо шану визначному культурному діячеві, якого не лише в Україні, а й в усьому світі заслужено вважають батьком української нації. Про нього написано безліч книг, публікацій, які розкривають цікаві факти його біографії, особистого життя та творчості. З нагоди 206-ої річниці від Дня народження великого Кобзаря ми підготували добірку із 20-ти цікавих маловідомих фактів.

1. На думку деяких істориків, Тарас Шевченко може бути сином пана, що підкріплюється метричними записами і недостовірністю місця народження поета. У метриці Кобзаря спочатку була вказана лише мати – Агафія, але запис перекреслено, й іншою рукою записана мати Катерина. Незабаром з’явилися записи про батька, кріпосного Григорія Івановича Шевченка. Крім того, згідно з цим документом Тарас народився в селі Моринці. Через два роки сім'я переїхала в село Кирилівку. Але сам поет в автобіографії стверджував, що народився в Кирилівці.

2. В Україні налічується 164 населені пункти, названі на честь Тараса Григоровича Шевченка. Крім того, в його честь названо місто Форт-Шевченко в Казахстані, більше двох десятків населених пунктів в Росії, а також морська затока в Аральському морі і гора на північному схилі Великого Кавказу.

3. Тарасу Шевченку встановлено рекордну кількість пам’ятників. 1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено у світі. Із них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 в 35 країнах світу – Бразилії, США, Китаї та інших. Це друге місце за кількістю пам’ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу. Щоправда, є версія, за якою другим за кількістю пам’ятників вважають Володимира Леніна. Але останнім часом, принаймні, в Україні їхня кількість значно зменшилася через декомунізацію.

4. Перший пам’ятник Тарасу Шевченку встановлено в 1881 році в місті Форт-Шевченко, в тому ж році з’явився і перший монумент в Україні – в садибі Алчевських в Харкові.

5. У 1975 році один з кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

6. За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.

7. Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив мікромініатюру український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.

8. Площа найбільшого портрета Кобзаря – 500 м². Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою: проїзд Садовий, буд. 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів. Нині цей портрет знавцями мистецтва вважається шедевром мурал-арту міського середовища.

9. Шевченко прикрашає придністровські гроші. У 1995 році на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки була введена банкнота у 50 тисяч рублів. На лицьовій стороні – портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на звороті – пам’ятник Тарасу Шевченку перед будівлею університету в Тирасполі.

10. Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164 сантиметрів.

11. Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв в Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.

12. Улюбленим напоєм Тараса був чай з ромом. За словами сучасників, письменник не був ідеальний і міг дозволити собі випити. Український етнограф Микола Білозерський писав, що поет у Петербурзі дуже любив відвідувати трактир біля біржі, де збиралися матроси з іноземних кораблів. Історик Микола Костомаров навпаки ж говорив, що бачив поета п’яним лише один раз у своєму житті, хоча не заперечував пристрасті останнього до алкоголю.

13. Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв.

14. Тарас Шевченко писав дещо безграмотно, але дуже гарним каліграфічним почерком, що можна помітити в збереженому листі Кобзаря його братові: «Брате микито треба бъ тебе полаять та я не сырдытый. Не хай буде так як робиця… По цилуй старого дида ивана за мене, и поклонысь всій ридни нашій яка есть… Скажи иванови Федёрци не хай винъ до мене напише письмо окроме. – та тилько не по московскому а то и читать не буду – Кланяйся ему. Оставайся здорова – Твій брат тарасъ Шевченко».

15. Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них — японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.

16. Найвідомішій книзі Шевченка – Кобзарю у Черкасах присвячений цілий музей. Збірка переведена на більш ніж 100 мов. За час життя поета Кобзар перевидавався 4 рази, а за часів СРСР його тираж налічував 8 мільйонів копій.

17. 2500 рублів – еквівалент 45 кілограмів срібла. Саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім'єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів – спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.

18. Тарас Шевченко багато разів за своє життя закохувався. Серед симпатичних йому жінок були односельчанка Оксана Коваленко, польська швачка Дзюня Гусиковська, натурниця Амалія Колберг, княжна Варвара Рєпніна-Волконська, дружина полковника Ганна Закревська, Анна Ускова. Після повернення із заслання Тарас закохався в 14-річну актрису Катерину Піунову, а останнім коханням його стала 20-річна служниця Ликера Полусмак. До самої смерті Тарас Григорович мріяв знайти кохання і побудувати сім'ю, але ні з ким не склалися тривалі відносини. Крім цього, є версія, що у поета був роман з дружиною Михайла Максимовича — Марією, адже через 9 місяців після початку їхнього тісного спілкування у Максимовичів народився син. Однак багато істориків називають це чутками, оскільки Михайло був близьким другом Тараса, і останній не міг так з ним вчинити.

19. Знаменитий Заповіт Шевченко написав 1845 року, трохи більше, ніж за 15 років до смерті. А в свій останній день народження висловив бажання бути похованим в рідному Каневі. На наступний ранок, 10 березня 1861 року, Тараса Григоровича не стало.

20. У Тараса Шевченка дві могили. Як відомо, спочатку він був похований в Петербурзі, але через два місяці труну перевезли до Канева. Зараз на місці колишнього поховання в Петербурзі встановлено пам’ятний камінь. Перепохованням опікувались художник Григорій Честахівський і Михайло Лазаревський, близькі друзі письменника. Всю дорогу труну супроводжували процесії, духовенство, військовий оркестр та гімназисти. Діячі місцевих громад приходили вшанувати його пам’ять, коли труну залишили на ніч у церкві, а в Україні була організована значна церемонія з нагоди перепоховання, в якій взяли участь студенти, діячі культури і прості українці.

____________________________

Дорогі хорольці, шановні співвітчизники! Давайте цінувати, пам’ятати й шанувати нашу історію та всю ту безцінну культурну спадщину, яка передавалася нам через віки від батька Тараса! Не забувайте частіше брати до рук «Кобзаря» – знакову в історії становлення нашої державності книгу. Не забувайте його мудрі настанови в патріотичних творах, які з плином часу не втрачають своєї актуальності і ще послужать правильним культурно-духовним орієнтиром для майбутніх поколінь.