В Україні День військового капелана відзначається 12 листопада після переходу на новоюліанський календар (раніше відзначалося 25 жовтня). Ця дата запроваджена на честь святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, якого вважають засновником військового капеланства. Там, де земля здригається від вибухів, де смерть щодня зазирає у вічі, а людське життя тримається на тонкій межі між надією і вічністю, поруч із нашими Захисниками стоять особливі духовні Воїни.
11 жовтня – День художника в Україні! Мистецтво – це мова душі, яка не потребує перекладу. Це особливий світ, у якому барви оживають, почуття набувають форми, а звичайні миті перетворюються на вічність. Художник бачить те, повз що інші проходять, не помічаючи, і дарує світові красу, здатну торкнутися найпотаємніших струн людського серця.
Є трагедії, від яких холоне кров. Є біль, якому немає виміру. Є злочини, яким немає і ніколи не буде прощення. 7 жовтня, у день народження кремлівського диктатора, російська армія знову принесла на українську землю смерть, руйнування і невимовне людське горе. Київ, Кременчук, Прилуки… Географія російського терору розширюється, залишаючи по собі понівечені міста, зруйновані людські долі, осиротілі родини та дитячі іграшки серед уламків колись затишних осель.
Щорічно 1 жовтня світ відзначає Міжнародний день музики – свято, яке об’єднує людей мовою, що не потребує перекладу. Це свято, що втілює в життя ідеали миру та дружби між народами. Музика торкається найпотаємніших струн душі, дарує світло у непрості часи, допомагає відчути красу життя, зберігає пам’ять поколінь і творить духовний простір, у якому народжується любов до рідного краю.
Шановні ветерани, представники старшого покоління Хорольської міської територіальної громади! 1 жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку, а в Україні – також День ветерана. Ця дата є нагодою висловити щиру вдячність людям старшого покоління за життєвий досвід, мудрість, багаторічну працю та вагомий внесок у розвиток нашої громади й держави.
1 жовтня Україна відзначає День Захисників і Захисниць України, свято Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва. Ці дати символічно поєднали духовність, багатовікові військові традиції нашого народу та героїзм сучасних оборонців України. З давніх часів Пресвята Богородиця вважалася покровителькою українського козацтва, а образ Покрови став символом небесного заступництва для тих, хто боронить рідну землю.
Є пам’ять, над якою безсилі час, відстань і забуття. Її не стерти роками, не заглушити болем, не викреслити з історії жодними подіями. Бо вона – у серцях матерів і батьків, у сльозах дружин, у дитячих очах, у мовчанні родин, які назавжди залишили за столом порожнє місце. Є імена, які навіки викарбувані в історії України – не чорнилом, а кров’ю, золотом жертовності, честі й незламності. Є подвиги, перед якими безсилі слова: залишається лише схилити голову, завмерти в скорботній тиші й подумки сказати найважливіше – дякуємо за Україну.
Шановні усиновлювачі, прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, сім’ї патронатних вихователів! Шановні мешканці нашої громади! Щиро вітаємо вас із Днем усиновлення! Цей особливий день є символом любові, милосердя та великого людського серця. Адже подарувати дитині родину – означає подарувати їй не просто дім, а найважливіше: любов, турботу, безпеку, підтримку та віру у щасливе майбутнє.
У кожного вчителя є своя особлива історія – моменти, які запам’ятовуються, слова, які надихають, і люди, які залишають слід у серці. Хорольська міська рада запрошує вчителів, учнів 5-11 класів та студентську молодь долучитися до міського конкурсу творчих відеоробіт «Найкращий вчитель очима дітей», присвяченого Дню вчителя!
Зніміть відео про свого вчителя: щире, креативне, веселе, зворушливе – головне, щоб воно було від душі!
Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
